Українські фермери з прифронтових районів часто порівнюють свої поля з поверхнею Місяця, що помережана численними кратерами. Але «кратери» на українських полях утворилися не внаслідок зіткнень з небесними тілами,  а під час російських ракетних атак і обстрілів. Окрім землі, аграрії часто втрачають урожай і техніку. Як отримати компенсацію за ці втрати?

Відповісти на це запитання спробували вчені Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», які за кошти грантового фінансування Національного фонду досліджень України виконали проєкт  «Розробити методичні підходи до визначення втрат, оцінювання впливу військової агресії та компенсаційної політики на розвиток аграрного підприємництва».

Про результати проєкту розпитуємо його керівника, заступника директора з наукової роботи інституту, академіка НААН України Миколу Пугачова.

«Під час війни виробники сільськогосподарської продукції часто зіштовхуються з проблемами, які самостійно розв’язати не можуть: втратою врожаю, руйнуванням будівель тощо. Іноді фермери не можуть вийти в поле, бо воно заміноване чи вкрите вирвами від снарядів і ракет. Тому й постало питання: як відшкодувати ці втрати?», – каже пан Микола.

Під час дослідження науковці орієнтувалися передусім на дрібних виробників сільськогосподарської продукції, фермерів, які не мають достатньо коштів, часу чи знань, щоб розв’язати проблему. Бо ж великі агропідприємства можуть залучити фахівців з оцінки чи мають власні юридичні служби. А як бути дрібним фермерам і виробникам?

«Фермер навряд чи звернеться до міжнародного суду з вимогою до російської федерації про відшкодування збитків, – продовжує розповідь співрозмовник. – Щоб отримати компенсацію, люди повинні розуміти, як діяти: як фіксувати пошкодження чи втрату майна, як взаємодіяти з правоохоронними органами. Але потрібна чітка процедура».

На першому етапі виконання проєкту вчені вивчили світовий досвід відшкодування збитків виробників різної продукції від військових дій та з’ясували, які механізми використовують в інших країнах. «Під час війни чи збройного конфлікту у деяких країнах було створено спеціальні фонди, які допомагали відшкодувати збитки. Ми дослідили, як працювали такі фонди і переконалися, що це ефективний інструмент, – каже науковець. – Тому одна з наших рекомендацій – створити організації, які прийматимуть заявки з первинними доказами збитків від виробників сільськогосподарської продукції».

І, звісно докази завданих збитків мають бути достовірні й переконливі. Як їх зібрати? Як заповнити заявку? Дослідження також дає відповіді і на ці запитання.

«Втрати фермерів – це техніка, продукція, тварини, рослини, поля, зруйновані овочесховища, зруйновані елеватори тощо. Тобто мова йде про різні види майна, – пояснює співрозмовник. – Але як визначити ці втрати? Якщо, наприклад, знищено автомобіль, то можна говорити про вартість авто (яке може бути недорогим, але його значення для господарства критичне). А як довести, що на полі згорів урожай, якщо після обстрілу минуло кілька місяців?  Пройшли дощі, можливо, випав сніг…».

Також збитки можуть бути й непрямими – наприклад, фермер не зміг внести добриво в  ґрунт, тому недоотримав урожай.

Учені розробили методичні підходи з фіксації і визначення прямих збитів завданих втратою сільськогосподарської продукції, та – методичні рекомендації з фіксації та визначення непрямих збитків аграрних підприємств від війни.

За кошти НФДУ ці рекомендації надруковано й поширено серед фермерів. Їх також розміщено у вільному доступі.

Пропозиції щодо фіксації втрат передано спеціалістам, які працюють у органах центральної виконавчої влади та профільним громадським організаціям. Вони стануть у пригоді Міністерству економіки, довкілля та сільського господарства України, Аграрному союзу України, Асоціації фермерів та приватних землевласників, Українській корпорації по виноградарству і виноробній промисловості «Укрвинпром» та багатьом іншим.

Також вчені проаналізували, які наслідки можуть мати втрати аграріїв на розвиток фермерських господарств і аграрного підприємництва. Цей аналіз також передано спеціалістам центральних органів влади і неурядовим громадським організаціям.

Про критично важливе питання відшкодування збитків аграріїв команда проєкту розповідає в медіа, а також під час дискусій і круглих столів. Вчені розповідають про втрати підприємців у прифронтових районах Миколаївщини, Київщини. Про ці втрати вони дізналися від самих фермерів – під час поїздок у райони, які найбільш постраждали від війни.

«Скажу чесно: спілкуватися з людьми, які втратили своє майно під час окупації чи ракетних атак, було непросто, – каже Микола Пугачов. – Ми розуміли, що їм потрібна допомога, якнайшвидше, але пообіцяти таку допомогу в найближчому майбутньому не могли».

Фермери розповідали свої історії, запитували, чи можлива компенсація. Дослідники пояснювали, що відшкодувння збитків буде, що для цього потрібно документувати й оцінювати втрати.

У дослідженні описано втрати понад двох десятків дрібних фермерських господарств і близько десяти середніх аграрних підприємств. Зокрема, про втрати ТОВ «Родіна-Агро» у Вітовському районі на Миколаївщині (де вирощують зернові й бобові культури), ПСП «Козирське» на Миколаївщині (яке спеціалізується на вирощуванні винограду, ягід, горіхів тощо), ТДВ «Терезине» у Білоцерківському районі на Київщині (яке спеціалізується на агровиробництві і переробці) та багатьох інших.

Надважливе дослідження з ризикованими виїздами у прифронтові райони виконала смілива й фахова команда, у якій два академіки Національної академії аграрних наук України, член-кореспондент НААН, чотири доктори наук, три молодих науковці. «Вдячний академіку Валерію Жуку, який наполіг, що аграріям потрібні інструменти для фіксації втрат. Вдячний молодим науковцям, які працювали, не шкодуючи сил і часу, «перерили» бази даних, брали участь у виїздах, висловлювали свої ідеї, – додає співрозмовник. – Сподіваюся, результати нашої роботи допоможуть аграріям отримати справедливі компенсації».

Микола Пугачов наголошує, що виконаний проєкт – лише перший етап системної наукової роботи щодо документування та оцінювання втрат аграрного сектору під час війни. До нормативної бази України внесено зміни, що спрощують наявні інструменти оцінки збитків та дають можливість фермерам долучитися до оцінювання. Це вимагає подальших досліджень і запровадження чітких і доступних для аграрних підприємств методик.

Наукова спільнота НААН України продовжує системну роботу зі зміцнення методологічної бази оцінювання втрат аграрних підприємств. У грудні 2025 року питання методології аналітичної оцінки втрат і представлення їх у євроінтегрованій звітності розглянули на президії НААН України (методологію оцінки втрат представив один з виконавців проєкту, академік Валерій Жук).

«Попереду – чимало роботи, – підсумовує Микола Пугачов. – Ми прагнемо створити цілісну науково-практичну систему, яка не тільки документує втрати, а й допомагає фермерським господарствам швидко відновитися, громадам – планувати розвиток, а державі – формувати прозорі й ефективні механізми компенсацій після Перемоги над ворогом».

Інтерв’ю брала Світлана ГАЛАТА