Приказка «Очі бояться, а руки роблять» для багатьох освітян стала життєвим кредо. З мінімумом технічних засобів викладачі перейшли в онлайн під час пандемії, і так само продовжують працювати під час війни. І саме поєднання дистанційного та змішаного навчання дало змогу університетам з прифронтових територій, тимчасово переміщеним закладам освіти з різних регіонів країни продовжувати роботу.
Науковці Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих імені Івана Зязюна НАПН України вирішили проаналізувати досвід змішаного навчання в українських та закордонних університетах, відібрати найефективніші практики і на їх основі розробити комплекс методичних матеріалів і рекомендацій. За грантової підтримки Національного фонду досліджень України вони виконали проєкт «Максимізація ефективності ресурсів змішаного навчання в закладах вищої педагогічної освіти у воєнний час та повоєнного відновлення України».
Про результати проєкту розповідає його керівник, старший науковий співробітник відділу зарубіжних систем педагогічної освіти і освіти дорослих Інституту Кирил КОТУН.
Мирні «рецепти» під час війни не працюють
Науковець наголошує: змішане навчання це не про один день в аудиторії і один в онлайн-форматі. Це цілісний комплекс підходів, який дає студентам можливість самостійно контролювати темп навчання, обирати – працювати індивідуально чи в групах, синхронно чи асинхронно.
Команда проєкту вивчила закордонний досвід, але не копіювала його. «Українці щодня стикаються з екстремальними викликами й шукають відповіді, як діяти в екстремальних ситуаціях. Тому ми виокремили елементи, корисні саме для нас», – пояснює співрозмовник.
Кожен заклад вищої освіти може застосовувати ці рекомендації відповідно до своїх потреб.
Проєкт мав два напрями: масштабне онлайн-опитування і тренінг-курс за його результатами. Опитування провели, щоб зрозуміти реальну ситуацію зі змішаним навчанням, потреби і проблеми університетів. У ньому взяли участь 500 респондентів з 20 закладів вищої освіти. Результати виявили різні системні прогалини, зокрема: 58% учасників назвали головною проблемою брак технічних засобів, 36% розповіли про повну відсутність матеріального забезпечення, 30% – нестачу методичних матеріалів.
Водночас перевагою змішаного навчання викладачі вважають гнучкість, тобто можливість працювати і навчатися у будь-якому місці, у зручний час.
Допоможи собі і колезі
За результатами опитування команда створила чек-листи, відеогайди, методичний порадник і розробила тренінг-курс. Вперше в українській педагогічній освіті з’явився новий термін – викладачі-супервізори змішаного навчання, ті, хто не лише викладає свою дисципліну, а й допомагає колегам працювати в змішаному форматі.
Підготовка супервізорів охоплює три компоненти: психологічний (як підтримати себе і колег), методичний (як спроєктувати курс, організувати оцінювання тощо) і технологічний (як обрати і використовувати цифрові інструменти).
Тренінг-курс обсягом 60 годин пройшли викладачі чотирьох педагогічних закладів – Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, прифронтових Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка, Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди і тимчасово переміщеного Бердянського державного педагогічного університету. Ці ж ЗВО стали майданчиками для впровадження результатів проєкту.
«Наші рекомендації і супровідні матеріали уже стали в пригоді багатьом викладачам під час війни, упевнений, що вони будуть затребувані і в повоєнний період. Бо ж чимало студентів переїхали в інші регіони України, багато –залишаються за кордоном», – додав співрозмовник.
Як матеріали використовують на практиці
Тимчасово переміщений Бердянський державний педагогічний університет застосував усі напрацювання комплексно – і це закономірно, адже заклад працює онлайн, а його викладачі та студенти розпорошені по різних містах і країнах. Саме тому отримані в межах проєкту результати засвідчили доцільність впровадження гнучкої моделі змішаного навчання з домінуванням онлайн-компоненту, що поєднує синхронні та асинхронні формати взаємодії.
ХНПУ імені Г.С. Сковороди і СумДПУ імені А.С. Макаренка включили відеогайди та чек-листи щодо змішаного навчання до змісту освітніх програм за спеціальністю «Освітні, педагогічні науки». У ВДПУ імені Михайла Коцюбинського використовують методичний порадник, у якому описано різні моделі змішаного навчання, як складову методичного забезпечення різних освітніх програм.
Результати проєкту стали основою для подальшої роботи. Команда розширила і поглибила тренінг-курс – зокрема, взявши за основу дослідження британської науковиці Д. Лоріллард (D. Laurillard) про те, як структурувати лекції для різних видів занять: онлайн, дистанційних, асинхронних, синхронних тощо. Д. Лоріллард розробила спеціальну платформу, на якій викладач може створити свою лекцію відповідно до власних потреб.
Чесні відгуки
Організатори просили чесні відгуки про тренінги і отримали їх. Ці відгуки – щирі і непостановочні. Хтось записував відео з машини, хтось – ідучи з роботи.
Один з викладачів зазначив, що сформував чітке розуміння підходів до вибору та використання цифрових платформ. За рекомендацією команди проєкту він розробив власний чек-лист критеріїв їх відбору, серед яких – можливість оцінювання, наявність інструментів комунікації та взаємодії, функціонал управління навчальним контентом, зручність користування, технічна надійність, економічна доступність платформи тощо.
Окремо слухачі відзначили цінність психологічного компоненту тренінгу – зокрема, практичних порад, як підтримати себе і колег у кризових ситуаціях, як «зібрати себе до купи» під час блекаутів і ракетних атак. Серію відео з рекомендаціями створила докторка психологічних наук Ірина Губеладзе.
Які аспекти виявилися найскладнішими?
На це запитання Кирил Котун відповів, що складно було все, проте ніщо не зупинило роботу команди. Дослідники працювали і під час повітряних тривог, і під час блекаутів. Найважче далося психологічно: постійний стрес і нестабільність. Серйозними були й технологічні труднощі: бо ж як провести тренінг, коли немає електрики? Рятували генератори і безперебійники. Важливою підтримкою стала і швидка реакція учасників тренінгу, які оперативно відповідали на повідомлення навіть у найскладніших обставинах.
Команда
Проєкт об’єднав як провідних учених, так і молодих дослідників. Серед учасників – директорка Інституту Лариса Лук’янова, завідувачка відділу андрагогіки Олена Аніщенко, завідувачка відділу теорії і практики педагогічної освіти Лариса Петренко (на 1-му етапі виконання проєкту), головна наукова співробітниця відділу андрагогіки Ольга Баніт, старша наукова співробітниця відділу зарубіжних систем педагогічної освіти і освіти дорослих Катерина Годлевська, провідний науковий співробітник відділу андрагогіки Ігор Радомський.
До команди увійшли й молоді фахівці – зокрема, асистент проєкту Владислав Купальний, який спеціалізується на 2D-анімації та графічному дизайні. Саме завдяки його роботі відеогайди проєкту отримали професійне візуальне оформлення.
До речі, команда проєкту дбала не лише про якість напрацювань, а й про їхнє поширення. Було створено канал проєкту в соціальних мережах, веб-сторінку проєкту з описом тренінг-курсу і всіх супровідних матеріалів – чек-листів і порадника. Усі матеріали розміщено у відкритому доступі.
Тим, хто планує подавати заявки
Кирил Котун виділяє три головні уроки проєкту. «Працюйте з реальними проблемами – результатом мають стати практичні рекомендації, а не теоретичні висновки. Збалансуйте команду – різнопрофільність і досвід спільної роботи є вирішальними, – радить науковець. – І не бійтеся говорити про результати. Відкритість до діалогу з науковою спільнотою, присутність у соціальних мережах та участь в інтерв’ю допомагають донести здобутки до тих, кому вони справді потрібні».
Інтерв’ю проводила Світлана ГАЛАТА
