Українські жінки-науковиці завжди випереджали час і не пасували перед труднощами.
У 2022 році їм довелося долати і воєнні виклики – рятувати дітей, продовжувати наукову роботу, підтримувати чоловіків на фронті, волонтерити.
Які виклики стоять сьогодні перед українськими науковицями? Які якості продемонстрували дослідниці за воєнний рік? Що сьогодні можна порадити дівчатам, які роблять перші кроки в науці?
На ці запитання ми попросили відповісти професорку кафедри фармації Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова, членкиню наукової ради Національного фонду досліджень України Вікторію РОДІНКОВУ. До речі, у 2023 році пані Вікторія стала обличчям ініціативи «STEM is Fem».
Так, багато жінок-науковиць змушені були рятувати дітей і виїжджати в інші регіони країни чи за кордон, – відповіла Вікторія Валеріївна. – Облаштуватися на новому місці їм було непросто, але все ж, як свідчить статистика, більшість з них знайшли роботу і продовжують дослідження.
Я нікуди не виїжджала, хоча й розуміла, що така необхідність може виникнути. У перші ж дні війни сконтактувала з польськими колегами, запитала, чи можу на них розраховувати.
У березні стало зрозуміло, що російський наступ на Київ зупинено. І я вирішила, що нікуди не поїду, залишуся в Україні, разом з чоловіком і дітьми. Тоді вже кликали до себе колеги не лише з Польщі, а й з Іспанії, Румунії, Франції, Угорщини – я отримувала на мейл безліч таких листів. Дякувала й пояснювала, що не можу тікати…
Які якості продемонстрували жінки-науковиці? (Усміхається, – авт.). Ті, що й завжди: сміливість, наполегливість, впертість.
Ми з членкинею Наукової ради НФДУ Надією Бойко організували доставку до Вінниці медикаментів. Перші аптечки тактичної медицини, які надійшли до нашої області, за словами очільниці Вінницького обласного Департаменту охорони здоров’я (ДОЗ), були саме тими, що я їх отримала з допомогою пані Надії. Як депутатка Вінницької облради передала їх ДОЗ.
Дуже швидко відновила й наукову роботу. Ми робимо алергопрогнози, і їх відновлення дало людям хоч якесь відчуття нормальності життя. Але вже навесні 2022 року я розуміла, що влітку зацвіте амброзія (якої найбільше на сході й півдні) і наші військові потерпатимуть від алергії. Про такі випадки ми знали ще з 2014 року. А європейська статистика, яку я знайшла, лише укріпила мене в думці: зокрема, у шведській армії близько 20% воїнів мають алергію на пилок. Відтак, через той-таки ДОЗ вийшла на керівника військової санітарно-епідеміологічної служби нашого регіону. Розповіла про проблему та запропонувала для профілактики алергії користуватися загальноєвропейською картою алергенних ризиків, побудованою системою SILAMm. Разом із іншими колегами з Європи, ми багато років надаємо дані пилкування рослин до Європейської аероалергенної мережі для створення цієї карти. Втім, військовий епідеміолог був невблаганним: він сказав, щоб потрібна окрема карта для України. Бо ж військові лікарі повинні отримувати інформацію швидко, а вишукування потрібного регіону на карті Європи забирає багато часу.
Відтак, я звернулася з проханням зробити окремий прогнозний модуль для України до розробників SILAM з фінського метеорологічного інституту. Вони відповіли, що це неможливо. Я пояснила, для кого це потрібно, і європейці, разом з київськими веб-дизайнерами та лікарями, а також студентом Вінницького політехнічного університету Романом Голубенком, чий батько був на фронті, буквально створили диво: окремий модуль для України запрацював за декілька місяців. Для цього сайт з алергопрогнозом довелося перемістити на більшу платформу. Попередня виявилася для цього модулю замалою. І нині ми маємо систему прогнозування алергенних ризиків саме для України. Карта базується на реальних даних щодо пилку і щодня оновлюється. Користуватися нею можуть і військові, і цивільні.
Що б я порадила дівчатам, які тільки починають наукову кар’єру? Мої аспірантки здебільшого дівчата. У 2022 році за підтримки міжнародних партнерів вони відвідали чимало конференцій та семінарів за кордоном. Я хотіла, щоб вони відкрили світ, побачили, як приймають українців, які можливості надає наука.
Нещодавно зрозуміла, що я для цих дівчат – рольова модель. Вони беруть з мене приклад, розуміють, що потрібно бути корисними для громади, що наука – це спосіб самореалізації.
Важливо вести розмову про роль дівчат і жінок у науці із суспільством. Адже від того, що жінка буде успішною та щасливою і зможе принести користь не лише країні, в якій живе, а й родині, ця родина лише виграє.
Науковими здобутками великою мірою я завдячую родині. Вдячна батькам, які були впевнені, що я «гори зверну», здобуду освіту і буду успішною. Вдячна чоловіку за підтримку. Він буквально проживає зі мною всі етапи мого професійного становлення.
Але так щастить далеко не всім. Я бачу, що в суспільстві все ще сильні патріархальні стереотипи, мізогінія є і з боку чоловіків, і з боку одних жінок щодо інших. І це потрібно змінювати. Думаю, саме розповідями про приклади успішної самореалізації жінки, від якої виграло і її оточення.
Відтак, важливо, щоб дівчата не зважали на стереотипи, навчалися, ставали фінансово незалежними. Мені це вдалося ще в 21 рік. Важливо також вірити в себе, відстоювати право на здійснення мрій і не боятися перепон. І все вдасться!
Підготувала Світлана ГАЛАТА