У перші ж дні великого вторгнення російської армії на території України виникла загроза ушкодження греблі Київської ГЕС. У соцмережах та деяких ЗМІ поширювали апокаліптичні прогнози про величезну хвилю, яка може знести половину Києва та можливу руйнацію Канівської, Кременчуцької дамб Дніпровського каскаду. Українцям було важливо отримати об’єктивну інформацію про загрозу і бути готовими до всіх варіантів розвитку подій.
І точні дані було надано!
В пригоді стали результати роботи науковців Інституту проблем математичних машин та систем НАН України. За два місяці перед війною вони закінчили виконання проєкту «Прогнозування небезпечних впливів радіоактивно забруднених поверхневих вод і затоплення берегів: розвиток моделей та їхнє впровадження для зменшення наслідків надзвичайних ситуацій у м. Києві, спричинених водами р. Дніпро». Проєкт було виконано за кошти грантового фінансування Національного фонду досліджень України.
«Ми оцінювали два головні ризики: загрозу радіаційного забруднення води і загрозу затоплення берегової зони, – пояснив керівник проєкту Роман Беженар. – Зокрема, розробили модель для розрахунків зон затоплень Києва у результаті весняних повеней чи руйнування греблі Київської ГЕС».
У моделі можливих затоплень вчені використали нову технологію паралельних розрахунків на графічних процесорах. Якщо говорити просто, то прогностична система дозволяє дуже швидко оцінити ризики затоплення кожного будинку столиці й населених пунктів аж до греблі Канівської ГЕС. Саме ця математична модель стала в пригоді для оцінок можливих наслідків можливого руйнування греблі Київської ГЕС у результаті агресії російської федерації.
«Вдосконалену версію моделі затоплень розробляли співробітники інституту Максим Сорокін і Олександр Пилипенко, – зазначив пан Роман. – Олександр у перші ж дні великої війни пішов захищати Україну, а Максим продовжив роботу. Він прорахував два сценарії затоплення греблі для столиці та населених пунктів біля Київського моря.
Основні висновки вчені опублікували на сайті НАН України та передали до Державної служби з надзвичайних ситуацій України. Науковці спростували панічні прогнози про багатометрову хвилю і пояснили, що підняття води у випадку пошкодження греблі відбуватиметься поступово. Максимальний рівень буде досягнуто через 8 – 20 годин від моменту руйнування залежно від відстані. «Цього часу достатньо, щоб попередити і евакуювати людей з найнебезпечніших ділянок, – наголосив співрозмовник. – До речі, хоча ділянки потенційних затоплень значні, але людям достатньо піднятися на другий поверх, щоб уникнути небезпеки».
Науковці також створили карту можливих затоплень і надали до неї доступ відповідним службам (зокрема, фахівцям ДСНС України).
До наукової групи звернулися фахівці Департаменту муніципальної безпеки КМДА і Офісу Генпрокурора з проханням надати максимально повну інформацію. «Ми оперативно відреагували на запити, – додав пан Роман. – Зокрема, на запит Офісу Генпрокурора розрахували площу лівобережжя столиці, яка буде затоплена у разі прориву дамби Київської ГЕС».
Запитуємо в Романа Беженара: як, на його думку, можна посилити співпрацю держави і науковців, зокрема, щодо забезпечення безпеки громад?
«В тій галузі, в якій ми працюємо, було б добре розвивати кризові центри, – відповів він. – Співробітники центрів повинні мати максимально високу кваліфікацію, працювати з найсучаснішими програмними продуктами і допомагати державним службам ухвалювати оперативні рішення щодо безпеки людей».
Світлана ГАЛАТА
