Людству потрібні нові лікарські препарати: противірусні, протимікробні, протипухлинні. Як правило, їх розробляють великі фармацевтичні корпорації, які мають мільярдні бюджети і необмежені можливості. Утім, над пошуком активних речовин для нових ліків працюють і невеликі академічні групи. Завдяки проривним результатам цих груп їхні країни є (чи можуть бути) конкурентними на світовому ринку фармацевтичної продукції.
Одна з таких груп працює і в Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького. За кошти Національного фонду досліджень України науковці виконують проєкт «Тіазолідинони з поліфармакологічними властивостями: молекулярний дизайн, синтез та механізми дії протиракових, протизапальних та протимікробних засобів». Проєкт переміг у конкурсі «Підтримка досліджень провідних та молодих учених» і отримав грантове фінансування у розмірі 12 мільйонів гривень.
Які ж саме дослідження виконують науковці? Які результати хочуть отримати?
Керівник проєкту, завідувач кафедри фармацевтичної, органічної і біоорганічної хімії ЛНМУ Роман Лесик розповів, що над пошуком сполук з хорошими фармацевтичними властивостями на кафедрі працюють уже багато років і мають хороші результати. «У цьому ж проєкті ми вирішили більш глибоко дослідити властивості гетероциклічних похідних тіазолідинону, синтезувати нові активні молекули», – зазначив співрозмовник.
– З’ясувалося, що малі молекули, які ми синтезуємо, одночасно можуть мати декілька властивостей, – пояснив пан Роман. – Одна молекула може бути активною і проти мікробів, і проти вірусів, і проти онкоклітин тощо, тобто мати протипухлинні, протизапальні, протимікробні, противірусні, протитуберкульозні властивості.
Науковець переконаний, що ці нові молекули можуть стати прототипами лікарських засобів. Ба більше, – має амбітну мету не тільки синтезувати таку молекулу, а й у майбутньому працювати над створенням нових ліків.
– Вдячний НФДУ за фінансування проєкту, – наголосив дослідник. – У нашій країні за останні десятиліття можна було бачити дивний феномен: науковці навчилися робити дослідження без грошей, але часто-густо це була не передова наука, а виживання. Завдяки Фонду ситуація змінюється: ми отримали достойне фінансування та можливість спланувати дослідження на три роки. Тема нових лікарських препаратів дуже важлива, адже йдеться насамперед про здоров’я людей. Також це можливість для нашої держави бути конкурентною на фармацевтичному ринку інновацій, створювати нові наукоємкі технології.
На сьогодні отримано велику групу нових молекул, розроблено нові методи синтезу гетероциклічних сполук, зокрема, отримано близька ста молекул, які мають протипухлинну дію (їх випробували in vitro на ракових клітинах). Деякі з них учені вже досліджують іn vivo на тваринах.
Виявлено також молекули, які мають високу протимікробну дію.
– Ми переконалися, що ці молекули діють на резистентні до антибіотиків штами мікроорганізмів, – пояснює пан Роман. – Це надзвичайно важливо, адже стійкість до антибіотиків є проблемою глобального значення. Сьогодні лікарі б’ють на сполох і попереджають, що ефективність сучасних антибіотиків знижується. Це означає, що у боротьбі з хворобами людство ризикує бути відкинутим на десятиліття назад…
До речі, науковці з’ясували, що синтезовані молекули мають трипаносомну дію (трипаносоми – паразити, які викликають сонну хворобу). За словами вченого, сонна хвороба, на жаль, нецікава «великій фармі», адже хворіють на неї переважно в Африці. З 1990 року для цієї хвороби не було створено жодного лікарського засобу (а ще ці молекули активні проти лейшманії, ще одного паразита, якого непросто знищити).
Отримані під час виконання проєкту результати опубліковано в низці статей у журналах першого та другого квартилів, ще кілька готуються до друку. Триває робота і над монографією, у якій буде систематизовано результати роботи.
– Ми встановили ймовірні механізми дії протипухлинних засобів і це дуже важливо для пошуку найкращих молекул, – продовжує розповідь науковець. – Звісно, наша маленька група не створить нового лікарського засобу, але наш вклад є частиною шляху до таких ліків: ми висунули гіпотезу молекулярної основи поліфармацевтичної дії, тобто наші малі молекули можуть одночасно проявляти протипухлинну, протизапальну, противірусну, протимікробну, протитрипаносомну активності. Сподіваємося до кінця проєкту сформулювати і «підкріпити» цю гіпотезу. Це стане основою для майбутніх досліджень.
У рамках проєкту дослідники співпрацюють з колегами з 21 країни. Про дослідження українських учених уже дізналися у багатьох університетах світу, науковцям пишуть листи, цікавляться успіхами. «Листуємося, залучаємо експертів, – усміхається пан Роман. – Це дуже допомагає в роботі».
Науковці співпрацюють і з українськими колегами, зокрема, з фахівцями Інституту біології клітини НАН України. У команді, яку очолює Роман Богданович, семеро дослідників. Шість (!) із них – молоді вчені.
– Дуже важливо об’єднати розумних людей у команду, дати можливість бути успішними, реалізуватися в академічному просторі, – наголошує дослідник. – Без хорошого обладнання зробити це неможливо. За кошти грантового фінансування ми купили елементний аналізатор, прилади для біологічних досліджень (у нас таких ніколи не було). Уперше за роки наукової праці маємо всі необхідні реактиви. Я бачу, як цей досвід змінює психологію молоді. Молоді науковці працюють на сучасному обладнанні, отримують гідну зарплату. Вони розуміють, що можуть бути конкурентними у світі науки. Це дуже важливо.
За час роботи у проєкті молода науковиця Анна Крищишин-Дилевич захистила докторську, мікробіолог Юліан Конечний здобув ступінь доктора філософії, Андрій Лозинський вступив до докторантури, Наталія Фінюк та Юлія Сеньків успішно працюють над запланованими докторськими дисертаціями, а Ігор Юшин завершує навчання в аспірантурі. Також два члени команди – Анна Крищин-Дилевич та Андрій Лозинський – отримали премії Президента для молодих учених.
Запитуємо керівника проєкту: «Що б він порадив колегам, які планують брати участь у майбутніх конкурсах Фонду? Що потрібно для перемоги?»
– Потрібен чесний відбір науковців у команду, – без найменшого вагання відповідає співрозмовник. – Треба брати «не по-блату», до виконання проєкту потрібно залучати тих, хто справді працює. Навіть відомого імені не досить! Я переконаний, що за ці три роки в наукових командах повинні з’явитися нові імена, люди, що досягли проривних успіхів під час виконання проєктів.
Також науковець переконаний, що не потрібно боятися поразки. Минули часи, коли рецензії писали «під копірку», – нині заявки прискіпливо аналізують, і немає нічого страшного у негативному відгуку. Важливо не зупинятися, використати цей досвід, написати досконалу заявку і – перемогти.
Світлана ГАЛАТА