За роки Незалежності Україна не раз доводила світу, що обирає європейський вектор розвитку, прагне утверджувати європейські цінності та стандарти. Молодій країні радо допомагали і допомагають – коштами, досвідом та порадами. Як же були витрачені ці кошти? Чи існує звітність за міжнародну допомогу? А найважливіше – що потрібно зробити, щоб кожна копійка витрачалася максимально ефективно?
Відповіді на ці запитання шукають нині науковці Сумського державного університету, які виконують проєкт «Розробка “Концепції запровадження державної системи контролю за залученням та ефективним використанням міжнародної технічної допомоги в Україні на 2021-2025 рр.”». Проєкт переміг у конкурсі Національного фонду досліджень України «Підтримка досліджень провідних та молодих учених» і отримав фінансування у розмірі 1,4 мільйони на 2020 і 2021 роки.
Куди пішли гроші?
Науковий керівник проєкту, доцент кафедри адміністративного, господарського права та фінансово-економічної безпеки СумДУ Юрій Гаруст розповів, що, за даними Кабінету Міністрів, обсяги міжнародної допомоги Україні за роки Незалежності склали понад 60 мільярдів доларів. Проте узагальнених даних про те, за якими саме каналами, у які періоди та скільки міжнародної допомоги було перераховано, в жодному українському відомстві не надають. Особливо це стосується договорів, які виконувались в нашій країні до 2008 року – до початку функціонування реєстру проєктів міжнародної технічної допомоги. А конкретні результати використання такої допомоги, ефективність для економіки чи інших сфер життя країни, у більшості проєктів відсутні, хоча мають бути у відкритому доступі.
Загальний розмір міжнародної технічної допомоги (МТД), яку отримала Україна лише у 2020 році, перевищує розмір наданого Міжнародним валютним фондом кредиту, котрий потрібно віддавати з відсотками. А якщо підсумувати всю міжнародну технічну допомогу, яку країна отримала за тридцять років, то вийде ще один Державний бюджет України. Але як же ці кошти допомогли українській економіці? На жаль, за словами науковця, здебільшого відповіді на це запитання немає.
Коли вчені дізналися про конкурс НФДУ, без жодних вагань вирішити взяти у ньому участь. Зрозуміли: ось він, слушний момент уперше в історії України за державний кошт провести наукові дослідження, які конче необхідні країні. Настав час з’ясувати ефективність використання залученої міжнародної технічної допомоги й розробити ефективний правовий механізм захисту отриманої Україною МТД від розкрадань та інших кримінальних проявів.
“Досьє” збирали давно
Роботу почали не з «чистого аркуша». Науковий керівник проєкту має багаторічний практичний досвід у галузі фінансового контролю та правоохоронної діяльності, а також досвід наукових досліджень з розроблення ефективного адміністративно-правового механізму державного контролю у фінансовій сфері та діяльності правоохоронних органів щодо забезпечення економічної безпеки. Питанням ефективності використання МТД присвячена й кандидатська дисертація відповідального виконавця проєкту – Валерії Миргород-Карпової, науковим керівником якої був Юрій Гаруст. Утім, кожен член цієї команди «на вагу золота»: це фахівці з адміністративного, господарського права та фінансово-економічної безпеки. У колективі два доктори юридичних наук, один кандидат наук та три аспіранти.
– Під час дослідження цієї тематики (ще до конкурсу) ми зрозуміли, що сфера МТД фактично не контролюється з боку держави, і є ризики, що допомога, яка надходить в Україну, може розкрадатися, – продовжив розповідь Юрій Віталійович. – Іншими словами, гроші, матеріали, технології та інше в Україну заходять, а як їх розподіляють та використовують – невідомо. Так виникла ідея проведення глибокого наукового аналізу та дослідження цієї проблеми.
Взяти під контроль
Перемога в конкурсі стала для вчених справжньою несподіванкою і великою радістю. Після підписання договору з НФДУ команда вивірила кожен елемент проєкту і взялася за роботу. Обсяг справ перед науковцями стояв величезний: потрібно було проаналізувати всі виконані договори з МТД: починаючи з 1991 року їх було понад 1600.
Науковці разом із субвиконавцями проєкту аудиторською фірмою місяцями відшукували, моніторили та досліджували все, що відомо про кожен договір: наявність документів, інформацію на офіційних сайтах державних органів та інших отримувачів допомоги, а також на сайтах донорів. Ґрунтовний аудит ще раз підтвердив, що сфера МТД не підпадає під державний контроль і слабко врегульованою.
Після цього вчені підійшли до найважливішого етапу проєкту: розроблення проєктів законодавчих актів про залучення, моніторинг й контроль щодо використання МТД з боку державних органів. На сьогодні такі закони в Україні відсутні. «Якщо говорити просто, ми хочемо розробити проєкт закону, який би регулював суспільні відносини в цій сфері та створити ефективну систему державного контролю за використанням МТД, яка надійшла до України», – пояснив Юрій Віталійович.
На сьогодні науковці вже перетнули екватор виконання проєкту: виконано підготовчі етапи, проаналізовано всі (!) договори отримання допомоги, які вже виконані. Учені сформулювали ключові елементи майбутнього законопроєкту, визначили базові критерії ефективності використання МТД, окреслили поняття, категорії та методологію законодавчого акту.
Утім, науковці переконані: розробки законопроєктів – замало, потрібен концептуальний документ щодо функціонування цієї сфери на найближчі роки, тому головним результатом проєкту вважають розроблення «Концепції запровадження державної системи контролю за залученням та ефективним використанням міжнародної технічної допомоги в Україні на 2021-2025 рр.».
До органів влади та ЗМІ
– Це будуть чітко виважені, обґрунтовані й максимально ефективні документи, – наголосив керівник проєкту. – Ми направимо їх до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів та Офісу Президента України, а наукові результати проєкту оприлюднимо у вітчизняних фахових виданнях і закордонних виданнях, які індексуються наукометричними базами Scopus або WoS. Також плануємо презентувати отримані результати у ЗМІ. Упевнений, що вони викличуть великий суспільний інтерес.
До слова: ці наміри є цілком реальними, адже Юрій Гаруст та його команда вже мають досвід реалізації проєктів Міністерства освіти і науки, а результати їх досліджень використовували Верховна Рада, Офіс Президента та Кабінет Міністрів України. «Ми завжди старалися, щоб посадовці не лише звернули увагу на результати наших досліджень, а й використали їх для розв’язання конкретних суспільних проблем, – зазначив співрозмовник. – Раджу всім науковцям найактивніше розповідати про свою роботу!».
До речі, Юрій Гаруст переконаний, що наукове обґрунтування має передувати ухваленню всіх законопроєктів і не лише щодо МТД. Це унеможливить виникнення законодавчих колізій, прогалин та суспільного осуду непрофесійності роботи законодавчої гілки влади.
Юрій Віталійович радить колегам не боятися, пробувати, писати заявки на конкурси НФДУ, доводити актуальність проблеми та вірити в перемогу. Проте не чекати, що ця перемога дістанеться легко. Для його команди перемога в конкурсі стала результатом важкої й багаторічної праці. Учені роками досліджували тему, опрацьовували наукові доробки вітчизняних і закордонних дослідників. І в потрібний момент виявилися готовими до масштабного і сміливого дослідження. «Дуже важливо розуміти, що якщо ти взявся за проєкт, то в тебе вистачить сил та можливостей його закінчити», – підсумував науковець.
Світлана ГАЛАТА
