Ваш вибір щодо необов'язкових файлів cookie на цьому сайті

Вебсайт використовує файли cookie, щоб надати всім користувачам найкращий досвід використання.

27 Жовтня 2026 15:50

Оптогенетика в Україні: світло як інструмент дослідження мозку

5 жовтня Нобелівська асамблея Каролінського інституту назвала трьох лауреатів премії з фізіології або медицини: німці Петер Хегеманн (Берлінський університет імені Гумбольдта) і Георг Нагель (Вюрцбурзький університет) та американець Карл Дайссерот (Стенфордський університет).  Премію вони отримають за відкриття світлочутливих іонних каналів і розвиток оптогенетики.

Для провідного наукового співробітника відділу цитології Інституту фізіології ім. О. О. Богомольця НАН України Олега Цупикова ця новина має особливе значення. З Карлом Дайссеротом він має спільну наукову публікацію.

«Особливо приємно бачити серед лауреатів премії Карла Дайссерота, з яким у мене є спільна публікація. Пишаюся можливістю бути серед таких видатних науковців і бачити своє ім’я поруч із Нобелівським лауреатом», – розповів він.

Утім, за цією історією не лише престижне сусідство прізвищ. Оптогенетика стала інструментом, який допомагає і закордонним, і українським дослідникам відповідати на запитання: що саме відбувається в мозку, коли він ушкоджений, і чи можна допомогти йому відновитися?

Від одноклітинних водоростей до таємниць мозку

Що ж це за метод, який змінив уявлення про роботу мозку?

Олег Цупиков починає розповідь з того, як змінилася сама біологія. Вона вже не обмежується спостереженням за живими організмами, вчені прагнуть також з’ясувати механізми процесів і перевірити, як на них можна вплинути.

«Сьогодні – це наука про взаємодії, ми можемо впливати на процеси й досліджувати їхні механізми. Для цього потрібні фізики, хіміки, математики, фахівці з генетики та інженерних технологій. Оптогенетика – один із прикладів того, що може дати таке поєднання», – пояснює вчений.

Історія методу почалася з дослідження одноклітинних водоростей.  Вони не мають ні очей, ні мозку, але вміють рухатися у бік світла. Вчені дослідили, чому так відбувається, і знайшли у водоростей спеціальні світлочутливі іонні канали. Коли на них потрапляє світло, запускаються сигнали, які змінюють роботу джгутиків і спрямовують рух клітини.

Карл Дайссерот вирішив використати цю властивість для дослідження нейронів. Він ввів генетичний матеріал за допомогою вірусного «вектора» в нервову клітину і вона почала експресувати цей світлочутливий канал.

Тобто після генетичних маніпуляцій нейрон почав реагувати на світло. Тепер за його допомогою вчені можуть впливати на нейрон, вмикати його або вимикати. Умовно кажучи, науковці отримали своєрідний перемикач.

«За допомогою світла ми можемо активувати чи пригнічувати певні нейрони і досліджувати нейронні зв’язки. Можемо досліджувати пам’ять, з’ясовувати, як відбуваються процеси передачі болю», – розповідає науковець.

Перспективи використання результатів досліджень надзвичайно широкі. Зокрема, вони  можуть сприяти розробленню нових терапевтичних підходів до лікування хвороби Альцгеймера чи Паркінсона.

Від щурів до людських клітин

Власні дослідження Олега Цупикова та наукових груп, з якими він працює, стосуються мозку, зокрема ішемічного інсульту. Вчені досліджують, що відбувається у мозку після інсульту і як на це вплинути. Одним зі способів сприяти відновленню є трансплантація стовбурових клітин.

Дослідження проводять на щурах: спочатку моделюють інсульт, потім пересаджують клітини й вивчають, чи покращилися рухові реакції. Покращення справді є. Довести, що це заслуга саме пересаджених клітин, допомагає оптогенетика.

Олег Цупиков разом з іншими українськими вченими багато років співпрацює з Лундським університетом, який знаходиться в Швеції. Розподіл роботи між групами дослідників дає змогу поєднати різні методи: шведські колеги працюють зі стовбуровими клітинами та їхньою трансплантацією, а київські науковці досліджують структуру мозку за допомогою електронної мікроскопії, зокрема на рівні синапсів – контактів, через які нервові клітини передають сигнали.

Для одного з експериментів залучили технологію Карла Дайссерота. Пересаджені клітини генетично модифікували так, щоб їхню активність можна було контролювати світлом. Це дало змогу переконатися, що вони справді беруть участь у роботі мозку щура.

«Ми трансплантували клітини, побачили покращення і потім, щоб довести, що покращення відбулося завдяки ним, «вимкнули» їх.  Після цього вони перестали передавати сигнал і щури показали низькі результати під час поведінкового тестування», – пояснює Олег Цупиков.

До речі, у цих дослідженнях використано підходи ще однієї Нобелівської команди. Щоб отримати клітини, придатні для трансплантації, дослідники використовують технологію індукованих плюрипотентних стовбурових клітин. Її розвиток пов’язаний із роботами японського вченого Сін’ї Яманаки, який отримав Нобелівську премію з фізіології або медицини 2012 року. Його команда вперше перетворила звичайні дорослі клітини людини на стовбурові за допомогою активації спеціальних генів.

«Завдяки цьому вченому ми знаємо, що зі звичайних дорослих клітин можна отримати індуковані плюрипотентні стовбурові клітини, які здатні перетворюватися на різні типи клітин організму, – додає співрозмовник. – Наші колеги з Лундського університету використовують цю методику. Вони беруть людську клітину, перепрограмовують у плюрипотентний стан, подібний до ембріонального, отримують з неї нейральні стовбурові клітини. Їх трансплантують щуру і дивляться, як вони приживаються і перетворюються на нейрони».

Результати командної роботи опубліковано у статті Activity in grafted human iPS cell–derived cortical neurons integrated in stroke-injured rat brain regulates motor behavior, яка вийшла у  виданні «Праці Національної академії наук США» (Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America.  Співавторами статті є і Олег Цупиков, і Карл Дайссерот.

На черзі – клінічні дослідження. Науковці Лундського університету  культивують зрізи кори мозку людини, отримані з тканини, видаленої під час нейрохірургічних операцій. На ці зрізи трансплантують нейральні клітини, отримані зі стовбурових клітин іншої людини, і досліджують їхнє виживання та включення в наявні нейронні мережі. «Ми починали з щурів, а дійшли до тканин людини. Наступний крок – переконатися, що ці клітини приживаються, диференціюються, що є покращення. Потім ці результати можна буде використовувати у клінічних дослідженнях», – наголосив співрозмовник.

Світлові інструменти в київських лабораторіях

Оптогенетику застосовують і в Інституті фізіології ім. О. О. Богомольця НАН України. Зокрема, її використовує група відділу біофізики сенсорної сигналізації під керівництвом професора Павла Білана. Професорка кафедри біомедицини та нейронаук Київського академічного університету Нана Войтенко за допомогою оптогенетики досліджує механізми виникнення болю на модельних мишах, у  яких світлочутливі канали вбудовані в нейрони, нервові закінчення яких розташовані у шкірі лапки.

Скласти «пазл» нейродегенеративних захворювань українським ученим допомагає міжнародна співпраця. Зокрема, Олег Цупиков брав участь у проєктах, підтриманих у рамках партнерських ініціатив та конкурсів Національного фонду досліджень України (НФДУ).

Один із них – спільний проєкт з Утрехтським університетом «Разом сильніші: як рецептори глутамату співпрацюють на нанорівні, щоб сформувати синаптичну передачу в мозку», що став переможцем конкурсного відбору на додаткові грантові можливості Нідерландської дослідницької ради (NWO) для українських вчених в рамках партнерської ініціативи NWO-НФДУ 2023.

Інший проєкт – «Структурні зміни нейрогенної ніші при хворобі Альцгеймера» – виконується у співпраці з Лозаннським університетом та фінансується в межах спільного конкурсу SNSF-НФДУ «Спільні українсько-швейцарські проєкти з виконання наукових досліджень: Конкурс проєктів 2023».

«Швейцарські колеги створили генетично модифікованих мишей, які відтворюють окремі патологічні ознаки хвороби Альцгеймера. Стовбурові клітини в їх мозку виробляють зелений флуоресцентний білок і завдяки цьому світяться. Це допомагає їх ідентифікувати. Ми досліджуємо, як при цій хворобі змінюються стовбурові клітини», – розповів учений.

Як відомо, хвороба Альцгеймера підступна тим, що патологічні зміни в мозку можуть починатися задовго до появи помітних симптомів, іноді за 10–20 років. Певний час мозок здатний частково компенсувати ці зміни завдяки резервним можливостям і пластичності нейронних мереж. Однак із прогресуванням патології цієї компенсації стає недостатньо. Для того, щоб зрозуміти ці тонкі процеси, потрібні зусилля багатьох наукових шкіл. «Дослідження, виконані з нідерландською та швейцарською командами, допомагають скласти загальну картину патологій, адже під час хвороби страждає весь мозок, його судини, стовбурові клітини, нейрони. Не можна досліджувати щось одне. Дослідження, виконані в рамках партнерських ініціатив НФДУ, розширюють  наші знання», – наголошує вчений.

Без грантів НФДУ дослідження такого рівня були б неможливими, переконаний науковець. Завдяки цим проєктам вчені отримали нові наукові контакти й досвід співпраці з провідними командами світу. Результати опубліковано в десятках наукових видань.

Окрім того, завдяки конкурсу НФДУ «Дослідницькі інфраструктури для проведення передових наукових досліджень» (проєкт під керівництвом професорки, члена-кореспондента НАН України Галини Скибо) Інститут зміг придбати унікальний мікроскоп. Сучасне обладнання дає можливість виконувати дослідження світового рівня.

Умови, однак, непрості. Колеги з інших країн запитують: як кияни  примудряються працювати під час блекаутів? Це справді складно. Вчений розповів, що кілька днів тому, коли вони працювали з мікроскопом, несподівано вимкнулося світло, і дослід довелося починати заново.

Втім, науковець не дозволяє собі занепадати духом. Розповідаючи про цьогорічну Нобелівську премію з фізіології або медицини, він жартує: «Це ще один крок до власної Нобелівської премії».

Щиро бажаємо, щоб результати його роботи дійшли до клінічних випробувань і привели до створення інноваційних терапевтичних підходів для боротьби з невиліковними досі хворобами. Це важливіше за всі премії світу.

 

Інтерв’ю проводила Світлана ГАЛАТА

Інші новини

17 Листопада 2026

Інформаційний бюлетень LUKE (листопад 2026)

Публікація інформаційного бюлетеня проєкта LUKE (листопад 2026) Проєкт LUKE публікує новий випуск інформаційного бюлетеня (англійською мовою), присвя

До 17 листопада триває реєстрація на воркшоп LUKE «Практичні аспекти управління науковими дослідженнями: ролі, компетентності та інструменти на всіх етапах дослідницького циклу»

Нагадуємо, що 17 листопада, завершується реєстрація на онлайн-воркшоп проєкту LUKE «Практичні аспекти управління науковими дослідженнями: ролі, компетен

16 Листопада 2026

Розгледіти вікна можливостей у «розламах і тріщинах»: НФДУ провів інформаційний захід «Інтеграція України до Європейського дослідницького простору»

12 листопада 2026 року Національний фонд досліджень України провів онлайн захід із поширення інформації щодо інтеграції України до Європейського дослідн

12 Листопада 2026

Запрошуємо на шостий спільний вебінар Science Europe – НФДУ: «Управління ризиками у фінансуванні досліджень: підходи, інструменти та міжнародні практики»

Національний фонд досліджень України (НФДУ) та Science Europe раді запросити вас на шостий спільний вебінар SE–НФДУ, який відбудеться 27 листопада 2026

11 Листопада 2026

Звіт за результатами п’ятого вебінару із серії Science Europe-НФДУ: «Фінансове управління дослідницькими проєктами: від подання грантової заявки до успішної реалізації»

25 вересня 2026 року Національний фонд досліджень України та асоціація Science Europe провели п'ятий із серії вебінарів «Розвиток потенціалу дослідницьк