Одним із ключових результатів першого засідання Керівного комітету високого рівня Міжнародної коаліції з питань науки, досліджень та інновацій в Україні у межах Конференції з питань відновлення України (URC2026) стало підписання Ґданської декларації про науку, дослідження та інновації в Україні. 

Документ був підготовлений Секретаріатом  Міжнародної коаліції у співпраці з урядами держав-членів. Члени офіційної делегації представників НФДУ долучалися до обговорення та формування положень документа на етапі його створення.

Ґданська декларація підтверджує відданість і готовність членів Коаліції до подальшої активної участі у спільних міжнародних зусиллях, спрямованих на зміцнення та розвиток української науково-дослідницької й інноваційної системи під час війни та після її завершення, а також на інтеграцію України до Європейського дослідницького простору. 

Вона визначає спільні пріоритети, закріплює механізми координації та відкриває можливість для запуску нових програм, партнерств і спільних проєктів.

Цей політичний документ є логічним продовженням ініціативи, започаткованої під час URC2025 у Римі, коли було створено Міжнародну коаліцію, що нині об’єднує 46 урядів і організацій з 21 країни та 9 міжнародних організацій, зокрема Європейську комісію, UNDP та UNESCO. Таким чином, вона стала наступним кроком – переходом від політичної підтримки до практичної координації спільної роботи.

У декларації також відзначено виклики, з якими стикається українська наука внаслідок російської агресії, та наголошено на необхідності продовження міжнародної співпраці шляхом закріплення механізмів координації між партнерами та створення основи для запуску нових програм, партнерств і спільних проєктів у сфері науки та інновацій. Такі спільні зусилля сприятимуть збереженню людського капіталу, відновленню дослідницької інфраструктури та посиленню спроможності української науки й інновацій відповідати на актуальні виклики та потреби суспільства.

Декларація визначає три головні напрями співпраці:

1. Збереження наукового потенціалу України вже сьогодні. Мова йде про підтримку українських дослідників, наукових колективів і молодих учених, забезпечення доступу до сучасного обладнання, дослідницької інфраструктури, міжнародних наукових мереж і партнерств. Окрему увагу приділено збереженню наукових шкіл та залученню потенціалу українських учених, які сьогодні працюють за кордоном.
2. Відновлення та модернізація наукової та інноваційної системи України. Це включає відбудову дослідницької інфраструктури, розвиток сучасної системи фінансування науки, посилення інституційної спроможності, ефективного управління грантовими програмами, розвиток трансферу технологій, комерціалізації результатів досліджень і впровадження сучасних підходів до управління наукою.
3. Наука та інновації як рушій відновлення України. У декларації наголошується, що наукові дослідження мають безпосередньо сприяти відновленню економіки, розвитку нових технологій, ухваленню державних рішень на основі доказів, підвищенню конкурентоспроможності країни та прискоренню інтеграції України до Європейського дослідницького простору.

Документ також передбачає розширення доступу українських учених до міжнародної дослідницької інфраструктури, сучасного обладнання, спільних грантових програм, міжнародних дослідницьких мереж і організацій. 

Крім того, партнери домовилися про регулярні консультації та координацію подальших спільних ініціатив, що створює основу для системної, а не разової підтримки української науки.

Окремо закріплено амбітну довгострокову мету – після завершення війни поступово наблизити фінансування науки в Україні до 3% ВВП відповідно до орієнтирів Європейського дослідницького простору. 

Дуже важливо, що міжнародні партнери офіційно підтвердили: розвиток науки, досліджень та інновацій є одним із пріоритетів відновлення України. Це ще раз засвідчує, що підтримка української науки розглядається не як тимчасова реакція на виклики війни чи окремий напрям гуманітарної допомоги, а як невід’ємна складова довгострокової міжнародної політики відбудови, модернізації та європейської інтеграції України, а також як один із фундаментів економічного розвитку, технологічної конкурентоспроможності та сталого відновлення держави.