З глибоким сумом повідомляємо, що сьогодні пішов з життя Олексій Петрович Солдаткін – завідувач відділу біомолекулярної електроніки Інституту молекулярної біології і генетики НАН України, академік НАН України, голова секції біології, медицини і аграрних наук наукової ради НФДУ, заступник голови НФДУ.
Усе життя Олексія Петровича є прикладом наукової сміливості, наполегливої праці та стійкості. Олексій Солдаткін народився 25 лютого 1955 року в селі Кам’янече на Кіровоградщині. Навчався в КНУ імені Тараса Шевченка, і вже на четвертому курсі почав працювати з відомою науковицею Ганною Єльською. Так почався шлях молодого вченого у новому напрямку розробки біосенсорів.
Десятиліття, що минули з того часу, були сповнені наполегливою та важкою працею. У 1985 році вчений захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю «Молекулярна біологія», у 1999 році – захистив докторську за спеціалізацією «Біотехнологія». Це була перша в Україні докторська дисертація з біосенсорики.
За час роботи Олексій Солдаткін разом з колегами сконструював десятки біосенсорних приладів, отримав майже півсотні патентів. Зокрема, було розроблено біосенсори для інгібіторного визначення іонів важких металів (ртуті, свинцю, кадмію, міді тощо), органофосфорних сполук (деяких пестицидів і гербіцидів). За допомогою цих сенсорів можна заміряти рівень гербіцидів та іонів важких металів у водоймах.
…Рік тому ми записали інтерв’ю з Олексієм Петровичем. Під час зустрічі його учні демонстрували нові напрями роботи, досліди, сенсори, розповідали, як і де все це можна застосувати на практиці (від мандрівки на Марс до щоденного побуту). Керівник відділу з гордістю дивився на запальну молодь і, якщо ефектний дослід не спрацьовував, запитував, чи розуміють причину і радив повторити. Вченому було чим пишатися, адже у його відділі працювали чотири доктори наук, один член-кореспондент НАН України, вісім кандидатів наук і – багато молоді.
Наглядова рада, наукова рада та дирекція НФДУ висловлюють глибоке співчуття рідним, колегам та друзям Олексія Петровича.
