Поширення госпітальних інфекцій, резистентних до антибіотиків, вчені порівнюють з епідемією. Внаслідок ускладнень, викликаних стійкими до ліків інфекціями, у світі щороку помирає понад мільйон пацієнтів. Далі ця цифра лише зростатиме.
Як же боротися інфекціями, на які не діє жоден антибіотик? Чи є спосіб подолати ускладнення? Що робити, щоб людство не повернулося в епоху Середньовіччя? Відповіді на ці запитання шукають дослідники Інституту молекулярної біології і генетики НАН України. Їх проєкт «Розробка комбінованої терапії важких Klebsiella pneumoniae-асоційованих нозокомінальних інфекцій для подолання їхньої антибіотикорезистентності» переміг у конкурсі «Підтримка досліджень провідних і молодих учених» Національного фонду досліджень України. І хоча грантове фінансування на сьогодні призупинено (кошти спрямовано на оборону країни), науковці продовжують роботу.
Керівник проєкту – старший науковий співробітник інституту Олена Мошинець з госпітальними інфекціями бореться вже декілька років. Особливо – з найбільш небезпечною полірезистентною інфекцією – Клебсієлою пневмонії (яку ще називають паличкою Фрідлендера). Ця інфекція надзвичайно токсична й нечутлива майже до всіх антибіотиків. На жаль, клебсієли дуже багато у стаціонарах, реанімаціях, пологових відділеннях тощо.
Наукова група Олени Володимирівни не раз зіштовхувалася з ситуацією: пацієнт отримував полірезистентну госпітальну інфекцію (не чутливу до жодного з антибіотиків), а лікарі розводили руками: мовляв, нічого не можемо вдіяти, протоколів для лікування немає.
– Офіційних даних щодо смертності від ускладнень, викликаних резистентними інфекціями, в нашій країні немає, – розповідає дослідниця. – Але люди (тисячі пацієнтів!) від цих інфекцій помирають. Потрібно розв’язувати цю проблему, рахувати випадки антибіотикорезистентності (кожного місяця, у кожній лікарні), складати національні протоколи, проводити «лікнепи» для лікарів…
Звісно, розв’язувати проблему резистентності потрібно комплексно: стежити за стерильністю в реанімаційних відділеннях; шукати нові комбінації ліків, які були б ефективні проти госпітальних інфекцій; розробляти нові антибіотики. І якщо створювати новий антибіотик – довго й дорого, то знайти дієві комбінації вже існуючих ліків – цілком можливо.
Саме таку схему поєднання антибіотиків розробили науковці ІМБГ НАН України. Комбінацію ліків перевірили на наукових моделях в лабораторії – на біоплівках, біоміметичних моделях ранових поверхонь тощо. (Біоплівки – це надклітинні бактеріальні утворення, в яких може «хронізуватися» інфекція, – авт.).
– Ми довели, що нова комбінація препаратів впливає і на інфекцію, і на її біоплівковий стан, – продовжує розповідь пані Олена. – До схеми увійшли нетоксичні антибіотики, кожен з яких поодинці проти клебсієли неефективний, але їх комбінація дає чудовий результат.
Науковці співпрацюють з Національним інститутом серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова, з Київською обласною клінічною лікарнею, з приватними лікарнями і мають хороші результати лікування.
– Ми долаємо інфекцію за допомогою двох фармакологічних молекул та імунітету людини, – пояснює Олена Володимирівна. – Внаслідок дії антибіотиків клебсієла (на рівні біоплівки) стає вразливою для імунної системи. Тобто антибіотики разом з імунітетом долають цю інфекцію. У нас були пацієнти, які, здавалося б, не мали шансів одужати, але завдяки лікуванню за нашою схемою вони вижили. І навіть більше – полірезистентна клебсієла зникла, рецидивів не було.
Окрім нової схеми, дослідники опікуються й іншими складовими боротьби з резистентними інфекціями. Кілька років тому, наприклад, допомогли відстояти діагностичну лабораторію в Київській обласній клінічній лікарні. (Вчених підтримало керівництво Київської обласної адміністрації). «Попередній директор хотів просто закрити лабораторію. Але хто ж тоді робитиме «змиви» в хірургічних та реанімаційних палатах?, – каже співрозмовниця. – Саме мікробіологічна служба в лікарнях та госпіталях повинна робити «посіви» з поверхонь в медичній установі, контролювати методи асептики. Зокрема, перевіряти дієвість дезінфекційних засобів, які використовують в лікарні».
До речі, до рішення продавати антибіотики за рецептом науковиця ставиться негативно. «Ми ніби демонструємо світу, що щось робимо, реагуємо на проблему, – зауважує пані Олена. – Але насправді це перекладання відповідальності на пацієнтів. Я не зустрічала випадків резистентності серед амбулаторних пацієнтів, а ось у стаціонарах їх – дуже багато. Окрім того, в умовах війни може бути складно знайти лікаря, який би сформував рецепт».
На думку Олени Мошинець, потрібно створити також додаткові рекомендації та навчальні програми для лікарів щодо розшифровки антибіотикограм. На жаль, чимало препаратів чутливі до клебсієли іn vitro (в пробірці) і не чутливі in vivo (в організмі). Потрібна й роз’яснювальна робота щодо методів асептики (як мінімум, кожен пацієнт з полірезистентністю повинен мати окремий санвузол).
За кошти грантового фінансування науковці придбали сучасне обладнання – бокс, прилад для проведення ПЛР-реакцій в реальному часі, фотометр, термостат, закупили реактиви. Це обладнання залишиться в установі і стане в пригоді у майбутніх дослідженнях.
До початку війни дослідники встигли виконати 70-80 відсотків від запланованого. Нині, незважаючи на призупинення грантового фінансування, вони продовжують роботу. Звісно, досліди, для яких потрібні дорогі реактиви, поки що проводити не можуть. Тому опрацьовують дані, готують статті, розповідають про результати своєї роботи на конференціях клінічних мікробіологів в Україні та в Європі.
– У нас дуже хороша, молода команда, – додала співрозмовниця. – Працюємо дружно й злагоджено, у воєнний час підтримуємо один одного.
Олена Мошинець мешкає в Бучанському районі. Каже: у перші дні відчувала сильний шок, особливо коли ворог підійшов близько. Думала: «Як це можливо у XXI столітті?», «Чому це відбувається?»… Але зневіри не відчувала. Науковиця впевнена, що потрібно вперто робити те, що можеш. Тим більше, що результати роботи її команди (дієві комбінації ліків) дуже потрібні пацієнтам – і в лікарнях, і в госпіталях.
Світлана ГАЛАТА
