Національний фонд досліджень України (НФДУ, Фонд) є державною бюджетною установою, створеною Урядом України у 2018 році відповідно до Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність”. Діяльність Фонду спрямована на створення сприятливих умов для максимальної реалізації інтелектуального потенціалу громадян у сфері наукової і науково-технічної діяльності на принципах змагальності та наукового лідерства. Основною формою реалізації завдань Фонду є проведення конкурсів проєктів на засадах чесної конкуренції, прозорих процедур, незалежного, неупередженого та об’єктивного експертного оцінювання якості пропонованих для реалізації наукових досліджень і розробок. Від часу проведення першого конкурсу у 2020 році і дотепер, незважаючи на складні обставини пандемії та війни, було завершено 16 конкурсів (різного тематичного спрямування). Відповідно грантову підтримку від Фонду отримали майже 700 проєктів, до участі в яких було залучено близько 4 тис. українських вчених. Загальна сума грантів, наданих на виконання досліджень і розробок з коштів Державного бюджету України, становить близько 2,5 млрд. грн. Крім того, завдяки активній роботі Фонду з пошуку додаткових можливостей фінансування української науки з альтернативних джерел, було реалізовано низку дво- та багатосторонніх конкурсів з іноземними партнерами, профінансованих установами й організаціями зі Швейцарії, Великобританії, США, Польщі, Естонії, Латвії, Нідерландів, Норвегії. Завдяки цьому наукові колективи ще 72 наукових проєктів отримали грантові кошти на реалізацію своїх досліджень і розробок на загальну суму, еквівалентну 506 млн грн.
Від часу заснування Фонд періодично зазнає атак, що мають на меті дискредитувати установу та підірвати довіру академічної спільноти до її діяльності, спрямованої на впровадження кращих світових принципів і практик фінансування наукових досліджень в Україні. Публічні наклепи у ЗМІ стали одним з основних інструментів брудної інформаційної кампанії проти Фонду. З цього приводу Фонд вже публікував докладні спростування (у 2020 і у 2024 роках). Водночас Фонд послідовно реагує на конструктивну критику та надає роз’яснення з питань, які виникають в наукової громадськості стосовно його діяльності. Та це не зупиняє тих, для кого незалежна позиція Фонду та чесний розподіл грантових коштів (без кумівства, відкатів та інших корупційних схем) – наче кістка в горлі.
Нещодавня наклепницька публікація Р. Панчука у “Дзеркалі тижня” є черговою спробою дискредитації Фонду з наміром посіяти недовіру до інституції з боку вчених та роздмухати ворожнечу поміж Фондом та іншими органами державної влади, які забезпечують розвиток наукових досліджень в Україні. Варто зауважити, що Р. Панчук не вперше використовує ЗМІ для оприлюднення неправдивої інформації щодо роботи Фонду. Об’єктивність позиції самого Р.Панчука вкрай сумнівна, адже науковець має особисту образу на Фонд. Від 2024 року він судиться з Фондом через виключення його заявки з конкурсу за порушення “Положення про дотримання принципів наукової етики”. На початку 2026 року Наукова рада Фонду викрила його у співпраці з представниками установи, яку заснувала і фінансує окупаційна російська влада на території Республіки Крим. Подаючи заявку на конкурс НФДУ, Р. Панчук свідомо приховав цей факт. В результаті Наукова рада Фонду наклала на нього обмеження щодо співпраці з Фондом та позбавила грантового фінансування. Задля зведення порахунків з Фондом Р. Панчук обрав шлях маніпуляцій та відвертої дезінформації. Таке свідоме введення в оману наукової громадськості не робить честі вченому.
Однією з маніпуляцій у згаданій публікації є безапеляційне твердження Р. Панчука, що єдиним критерієм оцінки ефективності наукової діяльності вчених є статті у високорейтингових журналах. Насправді, дискусія з приводу доречності наукометричних показників в оцінюванні наукового доробку дослідників, колективів та установ не лише не завершена, але й набуває нових обертів в Україні та світі. Свідченням цього є активна діяльність міжнародної Коаліції з реформування оцінювання наукових досліджень (Coalition for Advancing Research Assessment, CoARA), що об’єднує понад 700 організацій (університетів, наукових фондів, дослідницьких структур і державних органів) з метою реформування методів і процедур оцінювання результатів наукової праці, з огляду на невідповідність наукометричних підходів для низки наукових галузей. Учасниками цієї коаліції є НФДУ та ще 21 науково-освітня установа України. При цьому НФДУ послідовно демонструє гнучкість та прислухається до думки наукової спільноти, щоб розробляти і застосовувати такі критерії і вимоги для представників різних дисциплін, які відповідають науковій практиці та типу наукового продукту, що його генерують вчені в результаті дослідницької діяльності. Насторожує, що представник біологічних наук зарозуміло береться робити широкі узагальнення про якість опублікованих статей за результатами проєктів, фінансованих НФДУ, навіть у тих галузях знань, де він не має жодної експертності. Та наводити конкретні приклади у своїй царині автор наклепу чомусь не наважується.
Водночас Р. Панчук дозволяє собі робити відверто неправдиві і нічим не підкріплені заяви. Він стверджує, що “серед результатів проєктів Фонду відсутні публікації у журналах, що входять до топ-10% Web of Science.” Це твердження не відповідає дійсності – його легко спростувати шляхом простого пошуку подяк НФДУ у відповідних виданнях. Так, наприклад, у галузі фізики найбільш престижними для наукових публікацій є журнали серії “Physical Review” (PR), кожен з яких має високий імпакт-фактор та належить до квартилю Q1. Статистика публікацій, підготовлених у межах виконання проєктів, які отримали грантову підтримку НФДУ, є такою: у PR Letters – 42 статті; у PR Apply – 10; у PR A – 22; PR B – 44; PR C – 8; PR D – 96; PR E – 12; Physical Review Accelerators and Beams – 2, у PR Research – 8. Загалом за результатами виконання проєктів НФДУ оприлюднено 234 публікації у виданнях “Physical Review”. Отже, з 498 публікацій з фізики, у яких є подяка фонду за грантову підтримку, майже половина опублікована у високорейтинговому виданні, що належить до найбільш престижних у фаховому середовищі.
Подібна ситуація спостерігається й в інших науках, де публікації у статусних періодичних виданнях є адекватним індикатором наукової успішності. Показовим прикладом є астрономія – високотехнологічна й передова галузь досліджень, для якої на інформаційному ресурсі NASA https://ui.adsabs.harvard.edu/ зібрано повний каталог публікацій. На запит про статті, у яких є подяка НФДУ за період 2020–2025 років ця база даних знаходить 88 таких публікацій. При цьому з них 40 статей оприлюднено у трьох найбільш авторитетних і статусних журналах у цій царині – “Astronomy and Astrophysics” (Європа), “Monthly Notices of the Royal Astronomical Society” (Велика Британія) та “The Astrophysical Journal” (США). Твердження Р.Панчука про відсутність публікацій у поважних наукових виданнях світового рівня не лише не відповідають дійсності, але й фактично знецінюють величезну працю та досягнення українських науковців, чийого здобутку він воліє не помічати.
Не витримує критики й звинувачення Р. Панчука щодо неналежної організації конкурсних процедур, які, на його думку, забирають занадто багато часу, у порівнянні з “турбо-режимом” конкурсів МОН. Саме свідома відповідальність Фонду за якість процесу оцінювання конкурсних заявок (професійність, незалежність, неупередженість, об’єктивність і обгрунтованість експертизи), від якого залежить, чи отримають кошти на дослідження кращі з кращих, спонукала Фонд розробити та втілити такі конкурсні процедури, які чітко розмежовують функції і повноваження конкурсної комісії, експертів, дирекції та наукової ради Фонду. Саме ці – складні, багатоступеневі, але продумані і вивірені — процедури фактично унеможливлюють зовнішнє втручання у процес та запобігають сторонньому впливу на оцінювання заявок з боку зацікавлених сторін.
Закид щодо відмови НФДУ об’єднати власну базу експертів з МОН лише засвідчує, як мало важать для Р. Панчука принципи академічної етики та дотримання правових засад у діяльності державної установи. Чи треба пояснювати, що реєструючись в АС “Конкурси НФДУ”, українські чи іноземні вчені надають свою згоду на співпрацю саме з Фондом, вказуючи свої персональні дані виключно для використання у взаємодії з НФДУ? Без особистої поінформованої згоди кожного такого експерта (а їх зараз у базі вісім тисяч!) передача цієї інформації третій стороні (хай навіть урядовій структурі) є правопорушенням, не кажучи вже про те, що це неетично і було б виявом неповаги до колег-учених.
Безпідставним є й звинувачення Р. Панчука щодо вибірковості ставлення НФДУ до порушників розділу 14 “Положення про дотримання принципів наукової етики…” про неприпустимість співпраці з представниками держави-агресора та тимчасово-окупованих територій, серед яких – і сам Р. Панчук. Проте наведені ним приклади, як і інші його псевдо-аргументи, не відповідають дійсності. Проєкт, в авторів якого було встановлено факт співпраці з представниками тимчасово окупованих територій, не отримав грантового фінансування від НФДУ. А згаданий Донецький фізико-технічний інститут імені О.О. Галкіна НАНУ не працює на тимчасово окупованій території – установу було релоковано до Києва ще наприкінці 2014 р.
Іншим цілковито маніпулятивним є й твердження про те, що саме “Міністерство освіти і науки нещодавно ініціювало зміни до урядового положення про НФДУ, які остаточно позбавляють Фонд права відхиляти проєкти за формальними ознаками та дозволяють конкурсантам виправляти такі помилки під час подання документів.” Насправді саме НФДУ, який вже у перших своїх конкурсах зіткнувся з проблемою неможливості внесення будь-яких змін post-factum в уже подані і зареєстровані заявки (це було нормою закону відповідно до положень Постанови КМУ № 1170), звернувся до Наглядової ради (функції якої щодо НФДУ виконує Науковий комітет Національної ради України з питань розвитку науки і технологій) з клопотанням про ініціювання відповідних змін до законодавства. Перші пропозиції щодо спрощення адміністративних процедур було сформовано в листі Наукового комітету від 19 травня 2023 р. (за підписом голови Олексія Колежука), адресованого заступнику Міністра освіти і науки України Денису Курбатову. Після активних консультацій, листування та обговорення необхідних змін до нормативної бази, яка регламентує правила роботи НФДУ, майже через рік від першого звернення, з’явився Наказ МОН України № 430 від 02.04.2024 «Про утворення робочої групи з питань розбудови спроможності НФДУ, диверсифікації напрямів і дебюрократизації процесів його діяльності” за участі представників НФДУ. За результатами її роботи було підтримано пропозиції представників НФДУ щодо внесення змін до Постанови КМУ № 1170, одна з яких передбачає можливість подання уточненої інформації у разі виявлення під час попередньої перевірки її відсутності в документах, що подаються разом із заявкою (довідка з місця роботи, згода керівника, згода авторів, заява про допустимість державної допомоги, CV, анкети тощо). Це відображено у протоколі висновків Робочої групи від 02.07.2024 р. Проте для імплементація цих змін до чинних правових норм у межах процедур КМУ знадобилося ще майже рік роботи – нова норма знайшла своє відображення лише в постанові КМУ № 803 від 7 липня 2025 року. Саме НФДУ від самого початку боровся за вдосконалення правил і процедур, які змушували відкидати важливі наукові проєкти за неналежно оформлені документи, і саме НФДУ (через Науковий комітет) ініціював відповідні зміни до нормативної бази, пропри те, що має доволі обмежені важелі впливу на такі зміни і не має повноважень суб’єкта законодавчої ініціативи.
Показово, що Р. Панчук висловлює невдоволення щодо незалежності Фонду і обмеженого впливу інших органів державної влади на його діяльність. Те, що Наукова рада та Науковий комітет працюють у тісній взаємодії, втілюючи покладену на Фонд місію та відстоюючи інтереси української академічної спільноти на доступ до гідного фінансування наукових досліджень на конкурсних засадах, Р .Панчук називає “формуванням замкнутої системи”, яка начебто самовідтворюється. Насправді ж в обох структурах регулярно – що 2 роки – відбуваються ротації членів. Оновлення складу здійснює Ідентифікаційний комітет, який складається з незалежних українських та міжнародних експертів, на основі конкурсу серед кандидатів, яких номінують наукові установи, заклади вищої освіти та наукова спільнота. Аби посіяти сумнів і викликати підозри щодо доброчесності авторитетних вчених, які безоплатно працюють в обох структурах на благо реформування української науки, Р. Панчук вдається до негідних прийомів. Він свідомо вводить в обману читачів, заявляючи, що “після завершення каденцій їхні представники нерідко переходять з одного органу до іншого”. Та просте зіставлення списків членів Наукового комітету і Наукової ради – від початку заснування і дотепер — засвідчує, що єдиним вченим, кого після завершення повноважень у складі Наукової ради було обрано до Наукового комітету, є Станіслав Вільчинський, колишній голова Фонду.
Від самого початку діяльності НФДУ незалежність цієї інституції викликає атаки зі сторони недоброчесних навколонаукових ділків, які не гребують ніякими засобами, аби позбавити Фонд автономності та осідлати ще один “грошовий потік”. Брудна інформаційна кампанія з дискредитації Фонду триває. Та, як писав класик, нам своє робить. Цього року НФДУ проведе 10 конкурсів проєктів наукових досліджень і розробок, в тому числі – низку конкурсів для молодих вчених, масштабні конкурси з фундаментальних і прикладних досліджень, конкурс індивідуальних наукових проєктів, а також спільний конкурс з норвезькими партнерами та мультилатеральний конкурс в межах проєкту LUKE з одинадцятьма грантонадавачами з країн ЄС та асоційованих країн. Щораз більше українських науковців долучається до роботи Фонду у ролі членів комісій конкурсів та експертів, отримуючи можливість на власному досвіді пересвідчитись у чесності конкурсних процедур, професіоналізмі працівників дирекції, відданості справі членів Наукової ради. Коло тих, хто має позитивний досвід співпраці з Фондом, розширюється. НФДУ відкритий до конструктивної предметної критики. А усіх, хто справді зацікавлені вдосконалювати роботу НФДУ, запрошуємо розглянути можливість взяти участь у конкурсі до складу Наукової ради Фонду, який незабаром буде оголошено.
Наукова рада Національного фонду досліджень України
