Після початку повномасштабного вторгнення ми розповідаємо про деякі наші проєкти з легким смутком, адже розуміємо, що їхні результати потрібні нашій країні вже сьогодні. Водночас ми впевнені, що після відновлення фінансування автори закінчать їх максимально швидко і зроблять все, щоб впровадити результати роботи в життя.
Сьогодні ж ми хочемо розповісти про проєкт, який допомагає зазирнути в майбутнє, коли ворога буде розбито, українці відбудовуватимуть країну і всім обов’язково потрібні будуть енергія, здоров’я та довголіття.
Проєкт «Інтермедіати фенілпропаноїдного шляху як речовини для продовження тривалості і якості життя» виконують науковці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Керівник проєкту, завідувач кафедри біохімії та біотехнології факультету природничих наук університету Марія Байляк працює у цій темі вже більше десяти років. Разом з колегами науковиця досліджувала цілющі властивості родіоли рожевої, яка росте в Карпатах. Вчені переконалися, що фенольні речовини, які знаходяться в рослині, збільшують тривалість життя модельних організмів. Дріжджі, яких вирощували на екстракті родіоли рожевої, жили довше, а плодові мушки не тільки мали довшу тривалість життя, але й були активнішими.
Дію родіоли рожевої вчені досліджували за фізіологічними показниками модельних організмів, але прагнули дізнатися більше, зрозуміти, які біохімічні процеси відбуваються в клітині організму.
– На жаль, без сучасного обладнання виконати таке дослідження було неможливо, – каже Марія Михайлівна. – Тому ми дуже зраділи першим конкурсам НФДУ і одразу ж подали нашу тему на конкурс «Підтримка досліджень провідних і молодих учених». Були щасливі, коли наш проєкт переміг і отримав грантове фінансування.
Науковиця розповіла, що задача боротьби зі старінням є однією з найважливіших для вчених з багатьох країн світу. Причому науковці намагаються одночасно і збільшувати тривалість життя, і покращувати його якість. Зокрема, зберігати мобільність та когнітивні функції людей старшого віку.
– Середня тривалість життя в Європі – 77 років, а в Україні, за довоєнною статистикою – 67, – продовжує розповідь пані Марія. – Звісно, не все залежить від людини. Можуть бути невиліковні хвороби, нещасні випадки та інші зовнішні обставини (наприклад, війна). Але все ж, усе, що залежить від людини, вона може і повинна зробити для власного здоров’я. Наприклад, більше рухатися, споживати здорову їжу, спати достатню кількість часу.
У цьому місці розмови науковиця робить паузу. Потім каже, що, звісно, дивно говорити про здоровий сон, коли вся країна щоночі прокидається від виття сирен повітряної тривоги. Але потрібно пам’ятати, що ворог якраз і намагається вивести нас з рівноваги, посіяти паніку і тривогу. А здоровий сон та міцне здоров’я працюють на нашу перемогу.
Проєкт, який за кошти грантового фінансування виконує виконує команда ПНУ імені Василя Стефаника, має з’ясувати, як на рівні клітини діють фенольні речовини, які містяться в родіолі рожевій. Також науковці вивчають властивості інших рослин, які містять фенольні сполуки, та чисті фенольні речовини.
Дію цих речовин дослідники вивчають на плодових мушках та мишах. До війни вони встигли виконати більшість запланованих експериментів з плодовою мушкою. Виростили також дві групи мишей та почали порівнювати показники молодих мишей зі старшими.
– Харчування у двох групах було різне, – пояснює дослідниця. – У першій гризунам додавали в їжу екстракт родіоли та інші рослини, які містять фенольні сполуки. У другій мишей годували висококалорійною їжею, багатою на жири і вуглеводи.
Понад рік науковці нотували показники тваринок з цих груп, а на початку 2022 року почали аналізувати, що відбувається в організмі старих мишей (вивчати процеси старіння потрібно на гризунах, яким більше року). І отримали перші хороші результати! Вчені з’ясували, що і показники, і активність цих мишей набагато вищі, ніж у іншій групі. «До речі, ми побачили, що миші в харчових звичках схожі на людей, – усміхається пані Марія. – У другій групі пропонували гризунам на вибір звичну здорову їжу та висококалорійну. Як правило, миші обирали неправильне (сухарики, чіпси, печиво), але смачне харчування».
За кошти грантового фінансування вчені придбали дорогі прилади, які дозволяють визначати рівень експресії генів у клітинах, проводити полімеразну ланцюгову реакцію, аналізувати гістологічні зрізи, а також зберігати заморожені зразки тканини при низькій температурі.
Саме низькотемпературний холодильник допоміг врятувати результати роботи науковців під час війни. У перші ж дні вчені провели забір зразків (з дотриманням усіх норм біоетики), а тканини заморозили. «Якби не холодильник, ми б не зуміли зберегти матеріал. Адже навіть азот, який ми використовували для зберігання зразків, навесні на території області знайти було не можливо», – пояснила співрозмовниця.
Запитуємо у пані Марії – якими стали для неї та її команди перші дні й тижні війни?
– Це був період розгубленості й нерозуміння, що робити, що буде далі, – відповіла співрозмовниця. – У перші тижні ворог інтенсивно обстрілював місто, було зруйновано аеропорт. Звісно, було страшно. Я добре знаю історію України, тому розуміла, що означає російська окупація.
Втім, період непевності швидко минув і науковці відновили роботу. Зокрема, влітку досліджували заморожені зразки, і за результатами роботи надруковано статтю у міжнародному журналі. Щоб заново, після перерви налаштувати обладнання, зателефонували виробникам з Маріуполя. «У слухавці нам відповіли, що чоловік, який налагоджував нам обладнання перед війною, загинув. Його вбили російські військові», – розповіла науковиця.
У команді, яка виконує проєкт, десять виконавців. Три члени колективу є провідними вченими, а семеро – наукова молодь (студенти, аспіранти). За результатами, здобутими під час роботи в проєкті, молоді вчені вже почали готувати наукові роботи.
– Наша команда дуже дружна, підтримуємо й допомагаємо одне одному – додала пані Марія. – Ми розуміємо, що війна не закінчиться за два-три тижні, тому намагаємося бути стійкими. Сподіваємося, що результати нашої роботи стануть у пригоді і допомагатимуть людям стати міцнішими й здоровішими.
Світлана ГАЛАТА
