Наука в Україні не в найкращому стані – з цим важко сперечатися. Застаріла матеріальна база, вдвічі нижчі за середню по країні зарплати, старіння кадрів… Один лише Кембриджський університет в 2018 р. на наукові дослідження витратив більше, ніж отримує з держбюджету вся українська наука за рік. Сировинній економіці наука не дуже потрібна, і держава науку, за великим рахунком, розглядала радше в площині “культурного надбання” ніж як драйвер інновацій. Наукова система, успадкована з часів СРСР, так і не отримала нового “сенсу існування”, і продовжила існувати за інерцією – десь примудрялася вижити і зберегти світовий рівень, часто завдяки міжнародному співробітництву, а десь потроху занепадала.
Широкій публіці справжні досягнення науковців непомітні, якщо вони суто академічні і їх не можна “помацати” у вигляді нових технологій. Зате ознаки занепаду – куплені дипломи, звання та дисертації, псевдонаукові “мурзилки” – дуже навіть помітні, і “завдяки” шахраям від науки в масовій свідомості ставлення до української науки потроху стало таким, як його озвучив прем’єр Яценюк – “стоси паперу, а не наукові праці”. Хоч як обурливо це було чути справжнім науковцям – яких все ж таки більшість – але застій в науковій сфері таки вимагав дій.
Після Майдану, на хвилі підйому громадської активності, був прийнятий новий закон “Про наукову і науково-технічну діяльність”, який мав “реанімувати” українську науку. На жаль, хвиля виявилася короткою, і суттєвих змін майже не відбулося. Фактично, єдиним відчутним результатом стало створення Національного фонду досліджень, для того щоб на конкурсній основі, шляхом незалежної експертизи, відбирати кращі наукові проєкти і надавати гранти на дослідження. І хоча процес становлення фонду був дуже непростим, а його роботу сковує заплутана і недружня до дослідників нормативна база, наразі це єдина державна грантова установа, що створена та управляється самими вченими, і фінансує науковців незалежно від відомчої приналежності. Фонд першим став залучати іноземних експертів до оцінювання проєктів. Хоча до того рівня, на якому працюють подібні європейські установи, ще далеко, але це рух в правильному напрямку. І цей рух підтримують наші європейські партнери: коли після початку повномасштабного російського вторгнення грантові кошти фонду було секвестровано, Кембриджський університет, Швейцарський національний науковий фонд профінансували спеціальні конкурси для українських науковців за участю НФДУ, а Єврокомісія надала фонду трирічний грант для організації офісу програми “Горизонт Європа”.
Однак, незалежність Фонду не всім до вподоби. Було вже декілька спроб різних “гравців” встановити над ним свій контроль, але останній рік за нього взялися з розмахом, із залученням правоохоронних і контролюючих органів.
Детальніше у статті Цензор.НЕТ
